Історія справи

Постанова ВССУ від 19.11.2025 року у справі №372/4569/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 372/4569/23

провадження № 61-5997св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Сердюка В. В.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

третя особа - Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у спрощеному позовному провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович, на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у складі колегії суддів

Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення батьківства.

Позов мотивовано тим, що позивачка влітку 2015 року в м. Львові познайомилася із ОСОБА_5 . В цей час вона навчалася у Львівському державному університеті внутрішніх справ, а ОСОБА_5 перебував на посаді старшого сержанта поліції поліцейської роти № 2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП у Львівській області.

Згодом відносини позивачки із ОСОБА_5 переросли в романтичні та вони стали проживати разом в орендованій квартирі на АДРЕСА_1 . В липні 2017 позивачка закінчила навчання та за розподілом була направлена працювати до ПрАТ «Київський КПК», відповідно змінила і місце проживання, однак відстань не заважала їм знаходити час і можливість бачитися.

Позивачка зазначала, що вона була молодим спеціалістом та змушена була відпрацювати певний термін. ОСОБА_5 також не міг переїхати у м. Київ через об`єктивні причини. Проте вони підтримували стосунки та знаходили можливість приїжджати один до одного, а короткі зустрічі лише зміцнювали їхні почуття.

В листопаді 2017 року позивачка дізналася, що вагітна та поділилася цією приємною новиною із ОСОБА_5 , якій він дуже зрадів, адже вони мріяли про дитину.

Надалі службові відрядження ОСОБА_5 стали частішими та тривалішими, він завжди телефонував позивачці, цікавився її самопочуттям та підтримував. Крім цього, вони разом відвідували жіночу консультацію аби лікарі переконалися, що саме він є батьком їх майбутньої дитини, про що було зроблено відповідні записи в медичних документах.

15 серпня 2018 року в КНП «Київський міський пологовий будинок № 1» від фактичних шлюбних відносин у пари народився син ОСОБА_6 , народження дитини вона зареєструвала в Печерському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану 17 серпня 2018 року.

Дані про батька дитини у Книзі реєстрації народжень були внесені зі слів позивачки.

16 вересня 2018 року за участі позивачки та ОСОБА_5 у соборі УГКЦ св. Миколая, що на Аскольдовій могилі, провели таїнство хрещення сина, на якому також були присутні хресні батьки дитини, родичі і найближчі друзі. Однак

надалі у зв`язку із труднощами, пов`язаними із роботою ОСОБА_5 ,

їх стосунки через декілька місяців після народження дитини припинилися.

Вказувала що ОСОБА_5 в період із 02 липня 2014 року регулярно брав участь

в антитерористичній операції на Сході України, а тому рідко бував вдома, що заважало врегулювати сімейні відносини.

На переконання позивачки той факт, що ОСОБА_5 є батьком її дитини підтверджується спільними фотокартками листуванням.

Крім цього, батьківство ОСОБА_5 можуть підтвердити свідки, які добре знають пару і товаришували з ними в той час, коли вони перебували у фактичних шлюбних відносинах та коли народився їх син.

Батьки ОСОБА_5 і всі члени його сім`ї також знали про їхні стосунки, вагітність позивачки та народження сина. Вони спілкувалися з нею в телефонному режимі, соціальних мережах.

Після припинення сімейних стосунків ОСОБА_5 брав участь у вихованні дитини, цікавився життям та здоров`ям дитини, телефонував та навідував сина, дитина називала його татом. ОСОБА_5 , коли провідував сина, надавав йому матеріальну допомогу на утримання, дарував подарунки. Також ОСОБА_5 неодноразово наголошував їй, що обов`язково звернеться до органу реєстрації актів цивільного стану із заявою про визнання його батьком, однак не встиг, так як розпочалася війна.

Позивачка також вказувала, що відповідачі у справі є батьками ОСОБА_5 ,

та бабусею і дідусем ОСОБА_6 .

09 квітня 2022 року ОСОБА_8 , який є хресним батьком ОСОБА_6 , повідомив позивачку, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув у м. Попасна Луганської області, цю інформацію згодом підтвердила і рідна сестра ОСОБА_5 .

Відповідно до рапорту від 11 квітня 2022 року командира батальйону патрульної служби поліції особливого «Львів» ГУНП у Львівській області Р. Кровіцького 08 квітня 2022 року, виконуючи бойове розпорядження Командувача ООC, під час бойового зіткнення з військами російської федерації с. Богуславське (поблизу м. Попасна) Луганської області загинули поліцейські взводу № 1 роти 2 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП, зокрема поліцейський сержант поліції ОСОБА_5 . З цього приводу 11 квітня 2022 року ГУНП У Львівській області розпочато службове розслідування.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022131530000189

від 11 квітня 2022 року за фактом загибелі вказаних працівників триває, законного рішення не прийнято та згідно з ІП «Розшук» ІКС ІПНП вказані працівники перебувають у статусі безвісті зниклих за особливих обставин. За інформацією з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_5 значиться як особа, що зникла безвісти за особливих обставин, починаючи з 15 травня 2023 року.

Оскільки дитина постійно запитує про батька, важко переносить тривалу розлуку з ним, позивачка зрозуміла, що в майбутньому цікавість сина про його походження, сім`ю тільки посилюватиметься, тому 23 травня 2023 року вона подала до Обухівського районного суду Київської області заяву про встановлення факту батьківства. Обухівський районний суд Київської області ухвалою від 11 вересня 2023 року (справа № 372/2316/23) залишив заяву про встановлення факту батьківства без розгляду з тієї підстави, що під час розгляду справи встановлено наявність спору про право між ОСОБА_1 та зацікавленими особами.

На підставі викладеного позивачка просила суд:

- встановити факт батьківства ОСОБА_5 стосовно сина ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві;

- зобов`язати Печерський відділ державної реєстрації актів цивільного стану

у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) внести зміни в актовий запис № 4182 від 17 серпня 2018 року, який складений Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, змінивши у графі «батько» ОСОБА_9 на ОСОБА_5 ;

- присвоїти дитині прізвище батька « ОСОБА_10 »;

- видати повторно нове свідоцтво про народження дитини з урахуванням внесених змін.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Яворівський районний суд Львівської області рішенням від 30 вересня

2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав батьківство ОСОБА_5 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , зниклого безвісти, уродженця села Любині Яворівського району Львівської області, щодо дитини ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві, про що зроблений актовий запис № 4182.

Вирішив внести зміни до актового запису № 4182 від 17 серпня 2018 року, складеного Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції (м. Київ), про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказавши прізвище дитини « ОСОБА_10 » і в графі «батько» - громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та видати свідоцтво про народження дитини.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, на підставі оцінки наданих доказів у їх сукупності, урахувавши визнання позову відповідачами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких суд визнав батьківство ОСОБА_5 стосовно дитини ОСОБА_11 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку та просила апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Львівський апеляційний суд постановою від 11 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2024 року скасував та ухвалив у справі нове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовив.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що відповідачами до участі у справі залучено лише батьків ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також його дружину ОСОБА_2 . Однак дітей ОСОБА_5 , а саме ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до участі у справі не залучено, хоча їх участь у вирішенні цього спору є обов`язковою, оскільки задоволення позовних вимог безпосередньо впливає на права, обов`язки, інтереси їх як дітей ОСОБА_5 , пов`язаних із встановленням факту батьківства щодо іншої малолітньої дитини, зокрема щодо питання отримання соціальних допомог, захисту, пільг, спадкування тощо. Крім того, апеляційний суд вказав, що зважаючи на необхідність залучення до участі у справі малолітніх дітей як співвідповідачів, у розгляді справи є обов`язковою й участь органу опіки та піклування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик С. І., через підсистем «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року у цій справі, у якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року і залишити в силі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 30 вересня 2024 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик С. І., посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 121 125 126 128 130 135 СК України, статті 7 Конвенції про права дитини, статтю 51 Конституції України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини

та основоположних свобод, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20),

від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/13 (провадження № 61-2239св21),

від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18),

від 30 травня 2023 року у справі № 592/4443/17 (провадження № 61-9923св22),

від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15 (провадження № 61-2081зпв18),

від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20),

від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18),

від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15 (провадження № 61-26210св18),

від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 562/1155/18 (провадження № 61-11709св19),

від 10 листопада 2022 року у справі № 444/526/18 (провадження № 61-7126св22),

від 08 березня 2023 року у справі № 205/5698/21 (провадження № 61-7126св22), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Заявник зазначає, що вона не знала і не могла знати про наявність двох неповнолітніх дітей, та вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на неї обов`язок щодо залучення таких осіб до розгляду справи. Згідно зі статтею

49 ЦПК України саме на суд покладено обов`язок щодо повідомлення таких осіб, або розглянути питання про їх залучення з власної ініціативи як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, зі сторони відповідача.

На переконання заявниці, справа про визнання батьківства є особистим немайновим спором, в якому необхідно встановити юридичний факт походження дитини, а не вирішити питання про майнові права чи обов`язки дітей ОСОБА_5 . Наразі відсутня правова позиція Верховного Суду стосовно обов`язкової участі дітей, якщо позовні вимоги безпосередньо до них не пред`являються і на їх права та обов`язки це не впливає.

Зазначає, що відповідно до статті 128 СК України визнання батьківства можливе за умови наявності фактичних шлюбних відносин між ним і матір`ю дитини, що в цій справі підтверджується належними та достатніми доказами, однак ні Сімейний кодекс України, ні Цивільний процесуальний кодекс України не містять положень про обов`язковість залучення у таких справах дітей. Права дітей можуть бути захищені в межах інших правовідносин, зокрема у спадкових чи соціальних спорах, однак вони не є суб`єктами у спірних правовідносинах.

Вважає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції застосовано надмірний формалізм, що робить рішення несправедливим і таким, що суперечить суті правовідносин між сторонами та предмету позову.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 30 травня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував матеріали справи із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2025 року призначив справу до судового розгляду.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, відповідно до яких відповідачі просять задовольнити касаційну скаргу, оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивачка в період із серпня 2015 року до грудня 2018 року разом із ОСОБА_5 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 17 серпня 2018 року серії НОМЕР_1 , виданим Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві актовий запис № 4182, його батьками зазначені: батько ОСОБА_9 , мати ОСОБА_1 .

Із свідоцтва таїнства хрещення і миропомазання від 16 вересня 2018 року відомо, що батьками ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є: батько ОСОБА_9 , мати ОСОБА_1 .

Відповідно до рапорту командира батальйону патрульної служби поліції особливого призначення (далі - БПСПОП) «Львів» ГУНП у Львівській області

Р. Кровіцького від 11 квітня 2022 року, 08 квітня 2022 року, виконуючи бойове розпорядження Командувача ООC, під час бойового зіткнення військами російської федерації с. Богуславське (поблизу м. Попасна) Луганської області загинули поліцейські взводу №1 роти 2 БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області, зокрема поліцейський взводу №1 роти № 2 старший сержант поліції ОСОБА_5 . З цього приводу 11 квітня 2022 року ГУНП У Львівській області розпочато службове розслідування. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022131530000189 від 11 квітня 2022 року за фактом загибелі вказаних працівників триває, законного рішення не прийнято та згідно з ІП «Розшук» ІКС ІПНП вказані працівники перебувають в статусі осіб, зниклих безвісті за особливих обставин. За інформацією з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_5 значиться як особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, починаючи з 15 травня 2023 року.

14 лютого 2024 у справі призначено судово-генетичну експертизу, проведену Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, за висновком якої від 18 червня 2024 року № СЕ-19/114-24/4619-БД ДНК-профілі Y-хромосоми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , збігаються між собою, що підтверджує біологічну спорідненість між ними по чоловічій лінії.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У частині першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів

та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає

з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав

та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом із тим, положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Частина перша статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі визначає позивача і відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Предметом спору в цій справі є встановлення факту батьківства ОСОБА_5 стосовно сина ОСОБА_6 .

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 . Відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мають спільних дітей - ОСОБА_12 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, керувався тим, що малолітні діти ОСОБА_5 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не були залучені до участі у справі, хоча, на переконання суду, їх участь у вирішенні спору є обов`язковою, оскільки задоволення позовних вимог безпосередньо впливає на права, обов`язки, інтереси всіх дітей ОСОБА_5 , пов`язаних із встановленням факту батьківства щодо іншої малолітньої дитини, зокрема щодо питання отримання соціальних допомог, захисту, пільг, спадкування, тощо.

Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду з огляду на таке.

На момент ухвалення рішення судом першої інстанції 30 вересня 2024 року малолітньому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виповнилося повні

8 років, а малолітньому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 3 роки.

Згідно з частиною першою статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Статтею 45 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи, крім прав та обов`язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: 1) безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; 2) отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд; 3) здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд роз`яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення. Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Таким чином, малолітні особи не мають цивільної процесуальної дієздатності, їхні права в суді захищають виключно законні представники, проте вони не позбавлені цивільної процесуальної правоздатності, чим зумовлюється обсяг їхніх прав, передбачений статтею 45 ЦПК України. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 643/5798/16-ц (провадження № 61-8624св19).

У справі, яка переглядається, очевидно, що малолітні діти ОСОБА_2 та

ОСОБА_5 , - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_13 ,

ІНФОРМАЦІЯ_6 , на момент розгляду справи судом першої інстанції в силу свого віку не могли усвідомлювати свої права, тому за обставинами цієї справи їхні права в суді має захищати виключно законний представник, у цьому випадку їхня мати ОСОБА_2 , яка є відповідачем у справі.

Крім того, апеляційний суд повинен встановити статус ОСОБА_5 у цій справі, оскільки визнання особи загиблою та особи, зниклою безвісти за особливих обставин, має різні правові наслідки, що може мати значення для правильного вирішення цієї справи, з`ясування характеру спірних правовідносин та визначення норм права, які підлягають застосуванню (визнання батьківства за рішенням суду у порядку, передбаченому статтею 128 СК України, чи встановлення факту батьківства за рішенням суду у порядку, передбаченому статтею 130 СК України).

За таких обставин, враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, та зважаючи на те, що апеляційний суд обмежився лише наданням оцінки належності сторін у справі, а по суті рішення суду першої інстанції не переглянув, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частинами першою?четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З урахуванням результату розгляду касаційної скарги розподіл судових витрат має здійснюватися тим судом, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович, задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Сердюк

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська